ЛАСКАВО ПРОСИМО!

Раді вітати Вас на сайті нашого освітнього закладу

Школа. Маленьке, а таке значиме слово. Саме воно в собі таїть величезний механізм становлення людини, як розумної істоти та збагаченням невичерпним джерелом міцних знань, що виробило людство за часів свого розвитку. 

Так і в нашому селі з розвитком мануфактурного виробництва виникала необхідність мати грамотних та освічених працівників. Тому то в І865 році започаткувалася в селі церковно-парафіяльна школа.

В 1910 році відкрилася двокласна школа, де 153 учні навчали 4 вчителі. 

1923рік. На базі двокласної школи створено районну семирічну трудову школу, яка в 1937 році стала десятирічкою. Першим її директором був Короткий Юрій Лаврентійович, який був репресований та подальша його доля невідома.

Зі встановленням радянської влади на селі особливої уваги стало приділятися питанню політосвіти та ліквідації не писемності. У відчиті роботи Мокрокалигірського виконавчого комітету за період з 1 квітня 1927 р. по 1 жовтня 1928 року відзначалося : « Головне місце в п/о установах займала сільськогосподарська пропаганда, військова та науково-природнича.

В масовій роботі головну увагу займали форми роботи: лекції, бесіди, виставки, читка газет… В середньому на 20 дворів припадає один примірник. найпоширенішою газетою є «Радянське село», а потім «Радянська думка». Працює 3 кіноустановки.

В 1927-1928 році працювало 22 лікпункти, з них 14 лікпунктів підлітків та 8 лікпунктів дорослих, якими було охоплено 774 чоловіки неписемних. Крім цього було 5 груп поодиноко групового навчання, якими було ліквідовано не писемність серед 95 чоловік.» 

Бажання вчитися в жителів села було велике. Проте катастрофічно не вистачало навчального матеріалу, щоб остаточно поставити освіту в селі на більш високий рівень.

Друга світова війна перервала всі добрі наміри та справи освітян та учнів. Майже всі перші випускники середньої школи стали на захист своєї землі. 

Багато з них не повернулися з поля бою. 

Під час окупації в приміщенні школи розміщувалася стайня та склади з боєприпасами. 

Після визволення села з новим ентузіазмом взялися педагоги за навчання учнів. Адже для відбудови країни потрібні були розумні та грамотні спеціалісти.

Домінуюче патріотичне та трудове виховання сприяли росту високоосвічених та грамотних випускників школи.

Середня школа , що розміщувалася в чотирьох корпусах та одній початковій школі мала добрі традиції по навчанні та вихованні підростаючого покоління. Важливе місце приділялося військовій та спортивній підготовці учнів. В школі діяла жовтеняцька, піонерська та комсомольська організації, які формували в дітей громадську свідомість, дисципліну, виробляли позитивні якості майбутнього працівника та керівника.

Чимало випускників розлетілося в різні куточки нашої планети зі старенької нашої школи. Та після того, як згорів центральний корпус школи на протилежному кінці села збудували нове двоповерхове приміщення школи.

Урочисте відкриття школи відбулося 1 вересня 1984 р. 

Сьогодні в ліцеї навчається 237 учнів, 42 учителів та обслуговуючого персоналу, з них 29 учитель.. 

За сумлінну працю на освітянській ниві в 1954 році нагороджений орденом Трудового Червоного прапора директор школи Зануда Тимофій Сергійович та медаллю «За трудову доблесть» вчителька початкових класів Левенець Даша Василівна. Вчителі Сокур Зоя Григорівна та Юрченко Олексій Порфирович нагороджені відзнакою «Відмінник освіти».

Багато випускників школи прославили та прославляють своєю працею село та рідну школу. Сьогодні в Київському університеті імені Т.Г.Шевченка працює професор психології Коваленко Алла Борисівна, її брат – Глазирін Іван Дмитрович – в Черкаському Університеті викладає анатомію та фізіологію на кафедрі фізичного виховання, Арманова Тамара – проживає в Москві та очолює видавництво дитячих журналів, Тарнавський Сергій – очолює в м. Києві видавництво журналу „Авто центру”, Решетнік Юрій Філімонович- полковник МВС м. Москва, журналіст, Кузьменко Володимир Антонович, полковник, льотчик ППО м. Москва, Бондаренко Іван Іванович, полковник, викладач Харківського військового університету, Юрченко Олександр Олексійович, має звання кандидата хімічних наук, працює старшим науковим співробітником в Інституті органічної хімії АНУ м. Києві, Кравченко Валентина Володимирівна очолює Мокрокалигірську загальноосвітню школу. Багато інших вихованців школи поєднали свою долю з селом, де залишилися працювати. Більше сорока років після навчання в медичному інституті пропрацювала дитячим лікарем Тарнавська Галина Яківна, яка за самовіддану працю на медичній ниві нагороджена орденом Червоного прапора. Багато випускників школи продовжили справи своїх вчителів та працюють на освітянській ниві.

На даний момент очолює ліцей Кравченко Валентина Володимирівна.